«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України». І. Франко
25 листопада 1838 року у мальовничому містечку Стеблеві на Київщині (нині – Черкащина) народився Іван Семенович Нечуй – Левицький (справжнє прізвище — Леви́цький) – класик української літератури, письменник, перекладач, автор славнозвісної «Кайдашевої сім’ї».
Початок літературної діяльності митця припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Іван Семенович згадував, що про його літературні спроби рідною мовою, підписані псевдонімом «І. Нечуй», не знали навіть товариші, з якими він жив на одній квартирі, не знав і батько.
Уся творчість письменника свідчить про його глибокий патріотизм. Івану Семеновичу була дорога історія рідного народу, його самобутність. З нагоди 180-річчя від дня народження митця вчителем української мови та літератури Черненко Оленою Володимирівною у ліцеї було проведено ряд заходів.
23 листопада ліцеїстки групи № 12 виготовили святкову тематичну стіннівку, яку розмістили у холі ліцею, аби привернути увагу ліцейської родини і вшанувати пам’ять про Івана Нечуя-Левицького .
У цей же день ліцеїсти ІІІ курсу мали змогу ще раз доторкнутися до скарбниці української літератури, переглянувши фільм «Кайдашева сім’я», що є екранізацією однойменної повісті І. Нечуя-Левицького, яка, за визначенням І. Франка, «належить до найкращих оздоб українського письменства». Ліцеїсти споглядали на екрані яскраві, колоритні постаті мистецького твору, сміялися, переглядаючи комічні епізоди «Кайдашевої сім’ї», та сумували, бо на їхніх очах розгорталася велика родинно-побутова війна, під час якої знищувалося щось надзвичайно важливе, що є в людському житті: домашній затишок, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Після перегляду фільму у своїх відгуках про «Кайдашеву сім’ю» учні написали:
«Я вважаю, що цінність повісті «Кайдашева сім’я» у тому, що вона навчає нас зважати на свої помилки у стосунках з родиною і вміти визнавати свою провину. Переглянувши фільм, остаточно переконалася: інколи краще промовчати, щоб маленька сварка не переросла у більшу.» Мушинська Вероніка, 32 група
«Повість «Кайдашева сім’я» приваблює мене своєю актуальністю. У ній І.Нечуй-Левицький висвітлив одвічні проблеми: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків і дітей, людської гідності. Твір написаний у гумористичній формі, але дуже повчальний.» Казанін Єгор, 32 група
«Я вважаю, що цінність повісті «Кайдашева сім’я» в тому, що вона на прикладі героїв твору – сім’ї Кайдашів , їхньої поведінки, взаємин навчає нас, як потрібно себе поводити у родині, щоб життя було мирним та щасливим. Це дуже повчальна повість.» Рубан Валерій, 32 група
26 листопада з групою № 32 було проведено урок –дискусію на тему «Моральні цінності – запорука щасливої родини», де ліцеїсти визначали, що таке родина, яке значення має сім’я в житті кожної людини. На основі прикладів з твору «Кайдашева сім’я» та власних спостережень з’ясовували причини, які заважають гармонійним стосункам у родині, знаходили шляхи виходу з конфлікту. Ліцеїсти, формулюючи та обґрунтовуючи свою точку зору, обговорювали наступні дискусійні питання: як уберегти родину від руйнування; проблеми сучасної сім’ї. Визначали моральні цінності, риси особистості, які забезпечують гармонію у родинних стосунках; оформлювали свої судження у формі стіннівки-проекту.
Результатом роботи став спільний висновок ліцеїстів про те, що сім’я — то окремий, особливий світ, де панують свої традиції, свята, пам’ять. Хороша, розумна сім’я — велика праця душі, розуму й серця. Та мудрість її і благополуччя насамперед залежать від мудрості батьків. Недарма ще давньогрецький філософ Демокрит казав, що розсудливість батька є найдієвішою настановою для дітей. Так має бути. Але нині, на жаль, не завжди так є.
Проблеми батьків і дітей — вічні. Але спільне те, що кожне наступне покоління повинне навчатись у попереднього. І якщо люди розумні, не будуть проявляти своїх амбіцій, а братимуть з літератури минулого все добре, перевірене життєвим досвідом, то й помилок у житті кожного буде менше. Наша доля, доля наших батьків у старості та наших дітей, а водночас і майбутнє України залежить від нас самих. Тому учімося бути відповідальними і як діти, і як батьки, а література нехай нам у цій самоосвіті завжди допомагає.
Статтю підготувала вчитель української мови та літератури Черненко Олена Володимирівна
