Є багато свят, які полюбляють зустрічати українці. Але чи не найголовнішим є Великдень. Це світле і добре свято несе з собою віру, надію, любов. Тому у ліцеї протягом тижня відбулися заходи, присвячених цьому світлому дню.
Писанка – один з елементів обрядової традиції Великодня. З нагоди цього великого свята ліцеїсти І курсу організували творчу майстерню «Гарна писанка у мене».
Ліцеїсти змінили ручки на пензлі та писачки і чаклували над створенням традиційних писанок, приєднавшись до сакрального дійства.
Писанкарство цікаве не лише тим, що має довгу та цікаву історію, до всього – це ще дуже захоплюючий багатоетапний процес: спочатку обрали малюнок, який хотіли зобразити; потім нанесли візерунок олівцем; після цього навели певні елементи гарячим воском за допомогою писачка. Коли опустили яйце у фарбник і продовжили роботу, ці елементи залишаться білого кольору. І так з кожним наступним шаром.
Цей процес цікавий і дорослим, і дітям, а готова писанка стала чудовим подарунком близькій людині та найкрасивішою прикрасою святкового столу.
Підсумком творчої майстерні було створення власного пасхального кошика та найщиріші вітання з нагоди найбільшого християнського свята Воскресіння Христового.
- Нехай Ваші душі будуть багаті на добро, як святковий стіл, чисті як Великодній рушник і веселі, як українські писанки. Хай малинові дзвони Великодня принесуть у Вашу оселю радість, віру, надію і любов.
Христос Воскрес!
Ліцеїсти 22 групи організували віртуальну екскурсію «ТОП-6», яку провела Караван Кароліна. Мандруємо разом!
– Українці завжди з повагою ставилися до великодніх яєць. Люблять і шанують цей пасхальний символ і по цілому світу. У деяких країнах та містах України писанкам навіть встановили пам’ятники.
- Пам’ятник писанці у містечку Вижниця Чернівецької області. Разом з постаментом має три метри висоти. Розписували писанку у гуцульському стилі студенти коледжу прикладного мистецтва.
- Величезна різнобарвна писанка стоїть і в центрі села Братківці на Львівщині. Висота пам’ятника – 6,5 метрів, в діаметрі яйце сягає 4 метрів. Усередині писанки розмістили Богородицю.
- Оригінальний пам`ятний знак українській писанці також радує жителів села Доброгостів, що у Львівській області.
- Цікавий пам’ятник писанці розмістили і на острові Хортиця в Запоріжжі. Його встановили на місці святилища, яке датують 3-2 тисячоліттям до н.е. Орнамент цього яйця непостійний. Час від часу художники змінюють розпис, що ще більше приваблює до великоднього символу туристів.
- Гігантське яйце знаходиться і в місті Коломия Івано-Франківської області. Це музей писанок у вигляді великоднього яйця. Ця споруда вважається найбільшою писанкою у світі, яка має висоту 13 метрів. Музей володіє колекцією понад 12 тисяч писанок, представлених з переважної більшості областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії.
- Немалий пам`ятник великодньому яйцю поставили і в Румунії, у місті Сучава. Його висота сягає понад 7 метрів, діаметр – 4,6 метрів. Цікаво, що тут місцеві жителі вважають свій пам’ятник найвищим у світі пасхальним яйцем.
Ліцейсти 12 групи зустрілись у Світлиці у Чистий четвер та поділились легендами про цей день.
– Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір’ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур’янів підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти».
– Існує повір’я, що в Чистий четвер, до східсонця ворона носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року.
– У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть з церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при недугах.
– В вечорі в церкві відправляються «Страсті». Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися Євангелії, чути не було.
– Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.
– Полум’ям страсної свічки випалювали (вірніше — викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Так на Харківщині, в слободі Критській було повір’я, що страсний хрест — «корисний на випадок пожежі», а тому його не стирали аж до наступного Чистого четверга.
Ліцеїсти 21 групи організували літературне дослідження «Відлуння Великодня у слові».
Леонід Глібов
Христос Воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий хрест вінок.
Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.
На вас погляне Божа Мати,
Радіючи, з святих небес…
Збирайтесь, діти, нум співати:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Пасхальні мотиви в українській літературі знайшли надзвичайно багате відображення. Чудові великодні вірші написали Юрій Федькович, Іван Франко, Олександр Олесь, Григорій Чупринка, Павло Тичина, Марійка Підгірянка. Теплу, проникливу пасхальну прозу лишив Богдан Лепкий.
Звеличували цей день і Леонід Глібов, Уляна Кравченко, Марійка Підгірянк, Грицько Чупринка, Тарас Шевченко, Олександр Олесь.
Олександр Олесь
Я писанка-красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Щоби моїм убранством
Втішалися малі,
Мене кладуть на свято
На пишному столі.
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багато
Всім радості дає.
В даний час Пасха займає дуже важливе місце в житті багатьох людей. Ми повертаємося до наших витоків, до віри і тому свято Пасхи для нас стає чимось більшим, ніж просто червоний день календаря.
Сучасний урок – це творчість. Цікавим стала робота АРТ- студії з поєднання двох видів мистецтва – графіки і писанкарства.
Писанка — це майстерно розписані пасхальні яйця. Українські писанки – справжні твори народної творчості. Для малюнка писанки використовують елементи рослинного і тваринного світу, геометричні фігури. Кожна лінія на писанці — дуга. Дуги утворюють круги і овали і, перехрещувались, ділять поверхню яйця на поля, ім’я яким — хрестильна сорочка писанки.
Гра́фіка — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та використання кольору.
Напевно, кожна людина хоч раз у своєму житті намагалась зробити писанку власноруч. Хтось просто опускав яйця у фарбу, чи наклеював наліпки, а комусь вистачало наснаги та терпіння виготовити справжній шедевр – розмалювати писачком писанку. Але коли є комп’ютер – це можна зробити легко, поєднавши творчість і знання з графіки та прикладного мистецтва.
Даний навчальний проект був впроваджений вчителем світової літератури Корнійчук Оленою Сергіївною з метою виховання поважного ставлення до традицій свого народу, а саме до писанки; формування естетичного виховання; забезпечення обізнаності ліцеїстів з питань значення писанки та мистецтво розпису писанки.
Учасників проекту займалися дослідженням та пошуком необхідної та цікавої інформації для відповідей на поставленні тематичні запитання. На уроках інформатики збирали та опрацьовували дані з Інтернету, що розкривають суть змістовних питань, створювали та презентували свої творчі роботи.