У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Державній програмі “Вчитель”  наголошується на необхідності формування особистості вчителя відповідно до потреб сучасної практики, динамічних змін, що відбуваються в країні і світі, і, зокрема, у середній школі. Дослідження значення інноваційної діяльності вчителя, доводить необхідність творчого розвитку сучасного вчителя шляхом впровадження інноваційних технологій в освітній процес зумовлене актуальністю цієї проблеми  і є невідкладним завданням сучасної педагогіки та психології.

Тому у ліцеї було проведено педагогічний семінар на тему «Вчитель інноваційного типу. Який він?». Метою заходу, який презентувала вчителька географія Ірина Котелянець, було: розкрити умови формування інноваційної діяльності вчителя; розглянути професійну обумовленість вимог до сучасного вчителя,  критерії його психологічних аспектів та компетентності; проаналізувати головні тенденції діяльності сучасного мобільного педагога.

Який же він, вчитель інноваційного типу?

У першу чергу – це нововведення, новизна і зміни. При застосуванні даного поняття до педагогічного процесу означає нові цілі, зміст, методи навчання і виховання.

У педагогіці поняття «інноваційна діяльність» розглядається дещо глибше і має широкий смисловий діапазон. Це цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні власного педагогічного досвіду за допомогою порівняння і вивчення навчально-виховного процесу з метою досягнення більш високих результатів, отримання нового знання, впровадження нової педагогічної практики, це творчий процес із планування та реалізації педагогічних нововведень, спрямованих на підвищення якості освіти. Це соціально-педагогічний феномен, що відображає творчий потенціал педагога.

Як педагогічна категорія цей термін відносно молодий, і в цьому одна з причин того, що існують різні підходи до визначення даного поняття. Сучасний словник із педагогіки так трактує цей термін: «Педагогічна інновація – нововведення в педагогічну діяльність, зміна в змісті і технології навчання і виховання, що мають на меті підвищення їх ефективності».

Сутність інноваційних процесів в освіті — це рішення двох проблем — вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду та його поширення, впровадження досягнення психолого-педагогічної науки в практику.

Учитель інноваційного типу виступає в якості автора і розробника нових навчальних програм. У тому числі він дослідник, користувач і в той же час пропагандист новітніх технологій і концепцій у педагогічному процесі. Педагог проводить відбір і оцінку можливості застосування нових ідей і методик, пропонованих колегами та педагогічною наукою. В даний час виникла необхідність у інноваційної педагогічної діяльності та визначається вона умовами розвитку суспільства, культури і поруч життєвих обставин.

Учителю необхідно знати свої сильні і слабкі сторони, постійно формувати в собі внутрішній стрижень особистісного зростання, яке є неодмінною умовою досягнення професіоналізму.  Для того, щоб бути успішним та затребуваним, сучасний педагог повинен мати визначені особистісні якості – бути рухливим, динамічним, готовим до будь-яких змін, уміти швидко адаптуватися до інноваційних змін освітнього середовища, виявляти гнучкість, мобільність та дивергентність мислення.

Та пам’ятаймо, любі педагоги: найголовніша риса у вчителя, як і сто років тому, — це любов до дітей.