У шкільному колективі вирішальними є стосунки між учителем і учнями, саме від них значною мірою залежать результати освітньої діяльності. У тісному контакті з молодими вчителями працюють досвідчені та мудрі педагоги. Вони передають учителям-початківцям свої знання, вміння і навички, розвивають їхні професійні здібності, допомагають набути педагогічної майстерності.
Навчання і виховання школярів можливе лише за умови сформованості у сучасного вчителя високого рівня педагогічної культури і її етики. В основі етики вчителя лежать гуманістичні цінності. Любов до людей, доброта, довіра, розуміння позиції іншого, прагнення до саморозвитку і самоактуалізації, відкритість до нового досвіду тощо. Гуманістична природа педагогічної етики має значення для правильної постановки вчителем цілей, завдань, вибір форм і методів навчання, допомагає відшукати правильну лінію у кожній унікальній ситуації діяльності.
Однак недосконалість сформованості етичної компетентності вчителя в умовах професійно-педагогічної підготовки, неналежне ставлення адміністрації навчальних закладів до цих питань закріплюють у педагога етико-педагогічні помилки. Якщо різні складові професійної компетентності, а відповідно й етичної, не було сформовано на потенційному рівні, то за наявності певних несприятливих умов, процес професійної деформації особистості відбуватиметься значно швидше. Недосконалість сформованої етичної компетентності фахівця призводить до того, учитель не може правильно обрати тактику своєї поведінки. Етичні труднощі виражаються у недостатній тактовності, толерантності, чутках, обмані, непорядності, заздрості, необ’єктивності, себелюбстві, поспільності, неадекватній оцінці якостей співрозмовника.
Саме під таким кутом зору йшло обговорення в межах засідання круглого столу для педагогічних працівників ліцею за темою «Типові помилки вчителя та шляхи їх подолання», що відбулось 22 листопада 2018 року.
