Три тижні поспіль ліцеїсти І-ІІІ курсів працюють над проектом «Через мистецтво – до життєвої компетентності» та беруть участь у різноманітних інтерактивних заняттях.
Продовженням зустрічі «Пам’яті нетлінні сторінки» у виставковій залі Білоцерківської бібліотеки ліцеїсти організували віртуальну екскурсію «Світове фотомистецтво. Найвідоміші фотографи України документального та художнього напрямів сучасного фотомистецтва». На виставці ретро-фотографій «Територія ідентичності», яку відкрили в кабінеті зарубіжної літератури, як споглядання старовинних фото, Олена Сергіївна продемонструвала фото із власного сімейного архіву.
На світлинах «Територія ідентичності» можна побачити людей з різних прошарків тодішнього суспільства, елементи їхнього побуту та технологій виконання різних робіт, зразки народного одягу й прикрас, об’єкти архітектури, українські краєвиди тощо. На виставці кожен для себе знайшов свою фотографію.
— Багато цікавих робіт, усі викликають емоції.
—Такі всі харизматичні, у всіх виразні обличчя, — діляться враженнями від побачених світлин ліцеїсти Бойко Аріна і Кравчук Юлія.
Цікаві образи, рясні наряди для людей початку 20 століття – це була повсякденність. Ліцеїсти ж розглядають цю виставку дивуючись.
Особливу цінність цим фото надає те, що багато з них є зразками фотодокументалістики, де життя показане таким, яким воно було насправді, без прикрас. Однак, цікавими є й студійні фотографії, на яких ми можемо побачити обличчя наших предків. Кожен випадок фотографування для людей того часу був подією. Тому їхнє святкове вбрання, студійні декорації допомагають нам скласти уявлення про те, яким у ті часи було розуміння краси, що хотіли герої знімків залишити у пам’яті своїй та нащадків.
Людина без коріння – це перекотиполе, нею легко маніпулювати, вона не знає свого роду, історії, не знає хто він, куди він рухається, тому це дуже актуально на сьогодення.
– Взагалі, цей етап у роботі над проектом ми започаткували для того, щоб актуалізувати нашу багату культурну спадщину, зробити її доступною для споживача, тому що існує дуже велика прірва між минулим і сучасним. Ці світлини виступають своєрідним містком між минувшиною й сьогоденням українського народу, спонукають до роздумів про зв’язок поколінь, наше місце у безперервному плині життя, нашу роль у підтриманні ідентичності й самоідентичності української нації. — підсумували координатори проекту Жихарева Т.В і Корнійчук О.С.
P.S. Про проектну діяльність докладніше >>>
