У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері .

 11 травня ліцеїсти 1-2 курсів зібралися  на свято, щоб вшанувати жінку –  матір.

Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона – корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати – Вітчизна, Ненька-Україна.

Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала.  Серце свого не жаліє для дитини, для її добра.

Мамо! Від тебе – все!

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста.

Любов і радість, визнання,

І доброта, і щедрість долі!

Ліцеїсти-ведучі розповіли про історію свята. Воно народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.


Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Ліцеїсти підготували мамам  власні вірші-сенкани  та оздобили привітальні листівки за технікою декупаж.

Свято організувала вчитель зарубіжної літератури та Київщинознавства Корнійчук О.С.