Щороку 29-30 вересня Україна та світ вшановують пам’ять жертв масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).
Трагедія стала символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
У часи Другої світової війни Бабин Яр став місцем масових розстрілів євреїв, ромів, підпільників Організації українських націоналістів, «саботажників», порушників комендантської години та навіть пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. 28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення із наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.
Наступного дня десятки тисяч євреїв пройшлись «Дорогою смерті». В людей відбирали гроші, коштовності, документи, наказували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, один на одного. Вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі.
Вбивства у Бабиному Яру тривали до 1943 року. Пам’ять про Голокост і Бабин Яр, зокрема, це також вшанування рятівників, Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі. Цікаво, що Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу(2673 осіб). Перше місце за кількістю Праведників миру займає Польща (7112), друге – Нідерланди (5851), третє – Франція (4130).
01 жовтня 2022 року в ліцеї, в рамках Клубу вихідного дня, вихователь Катерина Войтенко, провела годину спілкування «Трагедія Бабиного Яру», яка була присвячена 81 роковинам найжахливіших трагедій Голокосту-масових розстрілів мирного населення в Бабиному Яру. Ліцеїсти переглянули документальний фільм, присвячений жахливим подіям та вшанували пам’ять жертв Бабиного Яру.
Дуже хочеться, щоб такі жахіття більше ніколи не повторилися. Щоб ніколи люди не чули вибухів і пострілів, щоб над нами було мирне небо. Нашій Україні, як ніколи, потрібен мир.
Катерина Войтенко, вихователь
