РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ

Спорт — це неспинна боротьба та рух вперед, бурхлива стихія, що захоплює та вирує справжніми пристрастями. Спорт — це і є пристрасть у чистому вигляді, жага до своєї справи, до духу суперництва, до перемог.

9 травня 2018 року у м. Маракеш (Королівство Марокко) завершилася Всествітня літня гімназіада, з якої повернулися наші ліцеїсти. Дишлюк Наталія (легка атлетика) завоювала золоту медаль з бігу на 400 м та срібну – в естафеті, Шишко Владислав (боротьба греко-римська) – срібну медаль.

Рада освіти і журналістики взяла інтерв’ю у наших спортсменів.

— Наталіє, наскільки важко тобі далася перемога за перше місце?

Ця перемога є для мене дуже важливою, вона вдалася мені важко. За час перебування на змаганнях, кожного дня тренери збірної України з легкої атлетики проводили виснажливі тренування. При підготовці до змагань багато було витрачено зусиль. У суперниках зі мною було вісім спортсменок з різних країн світу, які мали вагомі результати у спорті, але завдяки наполегливості та оптимізму я впевнено їх обійшла.

Ставши першою, відчула неймовірну радість та гордість за наш заклад і країну.

— Як давно ти займаєшся легкою атлетикою?

Я почала займатися легкою атлетикою, коли перейшла на навчання до ліцею. До цього часу навчалася в загальноосвітній школі та виступала лише на шкільних змаганнях, де мене побачила Дугіна Тетяна Григорівна, яка згодом запропонувала мені перейти на навчання до ліцею. Я цим дуже пишаюся.

— Хто з відомих спортсменів є для тебе прикладом у легкій атлетиці? Чому?

Для мене з відомих спортсменів є прикладом Тетяна Юріївна Мельник, майстер спорту України з легкої атлетики, учасниця Олімпійських ігор 2016 року, бронзова призерка чемпіонату Європи 2017 року. Я завжди слідкую за її спортивними досягненнями, вболіваю та рівняюся на неї.

— Владиславе, яку перемогу ти здобув та чи задоволений здобутим результатом?

На змаганнях я здобув срібну медаль, хоч, звичайно, їхав за золотою. Була запекла боротьба, але все ж таки здолати не зміг лише суперника з Ірану.

Звісно, засмутився, так як був впевнений, що здобуду перемогу, але не вийшло. Я не збираюсь здаватися і надалі буду ще більше докладати зусиль на тренуваннях, щоб на наступних змаганнях здобути перемогу.

— Що для тебе значила ця перемога та як проходила боротьба?

Перша сутичка була найважчою, яку я і програв, адже якби я програв і наступну, для мене б змагання вже закінчилися. Але далі були чотири супротивника і з кожною наступною перемогою впевненість знову зростала, тому з кожною сутичкою хвилювань ставало все менше, що мені і допомогло.

— Наталіє, Владиславе, хто допомагав, підтримував вас та кому ви завдячуєте здобутими результатами?

Ми дякуємо нашим тренерам, які нас тренували і вірили в нашу перемогу: Лозовому В.В., Ломтадзе І.З., Житовозу Г.П., Гаман Л.Л. та бригаді Зайцева В.О., педагогам, нашим батькам, друзям-ліцеїстам, які постійно нас підтримували і були з нами на зв’язку.

Нам є до чого прагнути, тренуватися і доводити те, що ми здатні здобувати перемоги на спортивних аренах світу. Чого і бажаємо нашим спортсменам.