Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 1932-1933 – х років, історія України не знає.
Страшно навіть через півстоліття ступати болючими стежками пам’яті про небачений у світі голодомор, який стався на благословенній землі нашого квітучого краю. Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Пухли старі й малі, вмирали роди і села. Смерть чигала на шляхах, на полях, по хатах. Її кістлява рука, здавалось, вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси. А в новий 1933 рік уся Україна перетворилася на суцільну могилу.
Кожного року, в листопаді по всій Україні відмічають день пам’яті і скорботи, присвячений жертвам голодомору 1932-33 років. У цей день наш обов’язок пом’янути великомучеників нашої історії.
26 листопада в нашому закладі вихователями було організовано та проведено загальноліцейський захід «Пам’яті незгасна свіча», завдяки якому до сердець молоді вдалось донести одну із найтрагічніших сторінок історії України. Ліцеїсти пройнялися тим, що немає нічого страшнішого, ніж приречення на голодну смерть мільйонів ні в чому не винних людей.
У пам’яті українців Голодомор 1932-33 років назавжди залишиться однією з найстрашніших сторінок минулого.
Мельник Тетяна Степанівна, Войтенко Катерина Феодосіївна, вихователі виховних групи №6,8
“Голодомор-геноцид української нації”
На долю українського народу випало чимало страждань , але своїми катастрофічними розмірами та наслідками приголомшує Голодомор 1932-1933 років, жертвами якого, за різними даними , стали близько 5 млн. українців. В 2017-2018 роках Україна вшановує 85 роковину тих жахливих подій, які залишаться в пам’яті нашого народу назавжди.
Ліцеїсти 41 групи 23 листопада на уроці історії під час повідомлень з теми: «Голодомор-геноцид української нації» на основі історичних документів з’ясували основні причини та наслідки Голодомору в Україні, запалили свічу пам’яті. Поглибили знання про трагічні події 1932-1933 років, показали, що це була цілеспрямована політика з метою ліквідації проявів українізації, позбавлення українців історичної пам’яті. Вдосконалили вміння виступати перед аудиторією, формуючи навичок критичного мислення; виховували в себе непримиренність до насилля, повагу, турботу, співчуття до людей, які пережили страхіття голодомору.
Аналізуючи документальні свідчення очевидців та архівні документи про жахливі події, ліцеїсти формували власну думку до подій. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!
Смоляр Ірина Василівна, вчитель історії
