– Наталю, на фестивалі в місті Дьйор ти брала участь вперше, що такого особливого  є у тому старті?

-Так, участь беру вперше. Скажу відверто:  особливого нічого не було. Хвилювалася, як і завжди перед будь-яким стартом. Відрізняється він від Чемпіонату України тим, що немає тих переживань, емоцій, пережитих разом з командою. Також боялася не підвести свого тренера, тому що в мене він вклав не мало сил та сподівань на гарний результат.

-Які умови організатори створили для спортсменів?

-Ой, умови були дуже хороші. Організатори потурбувалися про те щоб спортсмени жили в найкращих умовах і відчували себе ніби вдома.

-Як зустрічали і приймали тебе на фестивалі?

– Прийняли нас добре. Було відкриття фестивалю, де ми і зустріли вперше своїх суперників. Там було представлено багато спортсменів з різних країн. Нам бажали вдалого виступу, наполегливості та витримки.

-Твій тренер сказав, що задоволений показаним тобою результатом і 11 місцем, яке ти посіла? Чи вважаєш свій виступ вдалим?

-Тренер був задоволений моїм результатом, хоч я і не пройшла у фінал, але я намагалася та з усіх сил старалася. Тренер підримував мене перед стартом, заспокоював, казав: «Щоб там не було – ти найкраща». Я намагалася зробити все що могла. Так, на мою думку виступила я непогано, як для першого разу у змаганнях такої величини.

– Як біглось на дистанції? Чи сильні були суперники?

– Біглося не погано, доріжка була хороша, суперниці були сильні. Найбільшою з них для мене була італійка, яка бігла поряд зі мною; саме на неї я рівнялася та намагалася здобути над нею перемогу.

Дякуємо тобі, Наталю, за цікаву розповідь. Бажаємо дійти до тієї мети, яку ти собі поставила за ціль, гарних спортивних досягнень.

– Лілє, ти була обрана однією з найсильніших ліцеїсток нашого ліцею на Чемпіонат Європи серед кадетів. Наскільки значиме для тебе це визнання?

– Так. У місті Сараєво ( Боснія і Герцеговина) завершився чемпіонат  Європи з вільної боротьби серед дівчат 2000-2001року, який проходив з 24 по 30 липня. Мені дуже сподобалося. Багато емоцій та мотивацій отримала на цих змаганнях. Трішки не вистачило дійти до вищого рівня, але я буду намагатися показати кращий результат наступного разу. До цього чемпіонату готувалася дуже довго та наполегливо, щоб досягнути своєї мети. Буду продовжувати у тому ж дусі.

-Якщо говорити про головного суперника, хто це був? Як вважаєш, чому не вдалося здобути перемогу над нею?

-Коли я виходила на килим, то дуже хвилювалася; тільки потім зрозуміла, що саме це мені і заважає показати гарні результати. А головною суперницею для мене була дівчина з Росії.

-Щодо чемпіонату, який він був? Що так запам’яталося тобі?

-Саме цей чемпіонат на даний момент запам’ятався найбільше. Коли ми приїхали, нас зустріли привітливо, з’явилося багато нових знайомих. Дивлячись на них та їхні результати, мені захотілося тренуватися ще більше, щоб дійти до омріяної цілі.

-Хто був першим твоїм тренером? Чи знає він про твої успіхи?

-Першим тренером був у мене Мулько Микола, завдячуючи і йому я була цьому чемпіонаті. Звичайно він знає про мої успіхи, також він мене підтримує в усьому необхідному.

-На твою думку, ти реалізувала себе у спорті?

-На даний час ні. Щоб дійти до вершини успіху, потрібні не один рік наполегливих тренувань, та велике бажання перемоги. Також багато чого залежить від тренерів, тому що вони в нас вкладають багато сил та сподівань. А ми повинні віддячити їм гарними результатами.

Що ж, Лілє, ми також будемо тебе підтримувати  в усіх твої змаганнях та бажаємо великих перемог!

Також ми вітаємо інших наших ліцеїстів, які приймали участь у Чемпіонаті України, що відбувся у м. Львові з 21 по 24.06.2017 року: Сагайдака Степана (естафета 4х100 коб., де зайняв 1 місце; 200 бат. – 12 місце). Та Босак Катерину (800 в/с – 5 місце; 400 в/с – 6 місце; естафета 4х100 в/с – 4 місце). Хочеться побажати вам гарних результатів, гідних суперників та здійснення заповітних мрій.

Рада ліцею журналістики

Голова ради: Герега Катерина Володимирівна