Голодомор 1932-1933 років – страшна трагедія в історії нашої держави, яка  забрала життя мільйонів людей. Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Пухли старі й малі, вмирали роди і села. Народ перестраждав, стерпів люту наругу своїх катів, але в його пам’яті живе нині прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-33 років. У цей день наш обов’язок пом’янути великомучеників нашої історії.

22 листопада в ліцеї було організовано та проведено загальноліцейський захід «Голодомор – пам’ять людська», завдяки якому до сердець молоді вдалось донести одну із найтрагічніших сторінок історії України. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку. Переглянуті фрагменти документальних фільмів підсилювали емоційний вплив на присутніх. Ліцеїсти та працівники закладу хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв сталінського голодомору.

У рамках Клубу вихідного дня 23 листопада  Юрченко В.В. провела годину спілкування «Незабутній біль українців», під час якого ліцеїсти прослухали історію геноциду українського народу, дізналися про факти заперечення та замовчування цієї страшної події. Діти долучилися до вшанування пам’яті жертв декламацією поезій та хвилиною мовчання.

Відходять роки, минають десятиліття. Вісімдесят сім років відділяє нас від тих страшних подій. Та зболена пам’ять про заморених голодом житиме вічно.

Мельник Тетяна Степанівна, вихователь Войтенко Катерина Феодосіївна, вихователь