«Батьківська хата — це родинне вогнище . Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У цій хаті були перші радощі , клопоти. У ній пахне зіллям, хлібом,молоком. Сьогодні ми з вами помандруємо у давню українську Світлицю»,- так розпочала етнозустріч вчитель зарубіжної літератури та мистецтва Корнійчук О.С із ліцеїстами 1 курсу.
У 2005 році у нашому закладі створено Світлицю. Облаштували її, збираючи українські старожитності, вчителі,вихователі,ліцеїсти та батьки. Робили це в першу чергу для вихованців, адже вони живуть у 21 столітті, а побут наших предків, предмети хатнього вжитку, їх заняття для багатьох із них маловідомі. І знати національну культуру, історію вони повинні, адже без минулого немає майбутнього.
Екскурсоводи-ліцеїсти Біляева С.,Мацькевич Ю.,Кулик А.,Демченко Л.,Муренко О.,Печена Д.,Черепенчук А.,Дзюба П.,Чубата А.,Маліцька Ю.,Косур І.,Грачова К.,Семенченко А.,Гордієнко О.,Полякова Д.,Сканський М. познайомили з традиційною українською Світлицею,в якій ми бачимо прояв творчої наснаги народу, його досвіду, знань і художнього смаку.
Пропонуємо вам відвідати нашу етноекскурсію «Дивосвіт української хати» віртуально.
Безперечно, найкоштовнішою прикрасою нашої Світлиці є вишиті й мережані рушники. Вони вражають своєю красою, яскравістю, неповторністю візерунків. Ткали і вишивали рушники споконвіку. Вішали їх над вікнами і над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім, а для добрих людей підносили на рушникові хліб-сіль.
Центральне місце у нашій Світлиці, як і в будь-якій українській хаті, займає піч. На нашій печі красуються рожеві мальви, жовтогарячі нагідки, червона рута, яскраві маки. Обовязково була колиска,яку робили з дерева.В народі існував звичай колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали, її берегли доти, доки люди жили в хаті. З другого боку входу до Світлиці висить на стіні мисник – полиці для святкового посуду.
По діагоналі від печі, у найкраще освітленій частині хати, знаходиться покуть, красний кут. Тут розміщуються ікони, а також особливо цінні речі: свічки, свячена вода, молитовні книги, а також дідух, перев’язаний червоною стрічкою. Особливо дбали про оздоблення покуті – почесного красного кутка. Гість, що переступав поріг української хати, знімав шапку і відразу кидав погляд на покуть. З покутем були пов’язані найвизначніші події в житті родини. За стіл на покуті саджали почесних гостей, дорогих людей, влаштовувалася перша після народження купіль, на почесному покутньому місці вшановували на весіллі молодят.
З давніх часів важливою річчю в хаті була бабусина скриня. Що в ній зберігалось? Родинні реліквії, тобто пам’ятні речі, що залишалися дітям на згадку про батьків. А також святковий одяг: вишиті сорочки, плахти, спідниці, хустки, безрукавки, свитки.
Щоб по-справжньому пізнати свій народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру, створену талановитими архітекторами, художниками, музикантами, письменниками, але й ту, яка впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі.
Організували та провели етнозустріч ліцеїсти 1 курсу та вчитель зарубіжної літератури Корнійчук Олена Сергіївна