Поради для батьків «На шляху до взаємодії»

Навіть у «сучасних» батьків можуть виникати непорозуміння із власними дітьми-підлітками. Але наші поради допоможуть вам їх усунути.  Про те, на що звертати увагу у поведінці дитини та як правильно будувати із нею стосунки пропонуємо переглянути та взяти для себе щось корисне наступні поради.

• Здорові стосунки у родині

Якщо в родині є щось не проговорене, хворобливе або приховане, воно буде висіти у просторі енергетичної вирви, на яку буде реагувати завжди найбільш незахищений – дитина. Міцні відносини у родині, сімейна система – завжди є первинним. Що б не було у зовнішньому світі, якщо у сім’ї все добре – дитина впорається із зовнішнім світом. Якщо дитина поводиться якось не так – це може бути показником того, що в сім’ї не все в порядку.

• Успішні батьки

Якщо батьки не змогли реалізуватися у цьому житті і вирішують, що місія їхнього життя – стати ідеальними батьками, це може мати негативні наслідки для дитини. “Нереалізація батьків, докопування до дитини у спробі реалізуватися хоча б в ролі батька – це погано. Якщо ти соціально успішний – дитина візьме вашу модель поведінки, як гармонійну. Якщо біжиш у батьківство, як в останній притулок реалізації – виходить дуже нездоровий перекіс. Наслідки дуже сумні. Так що повертаємося до вже сказаного – займіться собою.

• Динаміка розвитку

Дитина – це щось третє відносно мами і тата. У неї є своє життя, у неї всередині відбуваються якісь свої процеси, на які вона має право, які потрібно поважати і приймати. Важливо спостерігати, як всі ці речі еволюціонують, тому що важливий не процес зараз, яким би він не був гострим, а динаміка. Мудрі батьки її бачать і дають час для низки процесів.

• Занадто бунтівний підліток – це неправильно. Занадто зручний – теж

Відсутність контакту і взаємозв’язку дитини з батьками може проявлятися як у надмірному бунтарстві, так і у занадто зручній її поведінці. Якщо дитина вся у собі, ти кажеш “Ну, і добре! Мене не дістають”. Це дуже зручно. Але в якийсь момент розумієш, що з дитиною зв’язку немає, вона в своєму якомусь світі і ти не знаєш, який це світ. Підлітки повинні бунтувати – це нормально, оскільки так вони випробовують межі дозволенного у цьому світі і визначають своє місце у ньому. Однак якщо бунтарство є надмірним, цілком можливо, що підліток просто намагається привернути увагу батьків. Це потреба бути почутим. Біль. Нерозуміння, що робити з цим болем, куди з ним йти. Нерозуміння звідки чекати допомоги.

• Тисячавідсоткова підтримка

Батьки завжди мають ставати на сторону дитини. Не просто на словах. Дитина повинна знати про їхню підтримку, постійно отримувати її підтвердження у дрібницях. Якщо дитина надсилає повідомлення, приходить, дзвонить, бо хоче чимось поділитися або щось розповісти, щоб ви не робили в цей момент – все відкладається, дитина хоче щось сказати. Через два роки цей момент може виявитися не просто цілющим, а життєрятівним. Тому що дитина буде знати, якщо вона прийде з проблемою до мами, то мама все відкладе і буде тільки з нею, буде слухати і підтримає. Це просто період такий, підлітковий. Діти пробують світ на міцність.

Підлітки можуть здаватися самостійними і незалежними, але насправді цей вік – дуже вразливий період. Підлітки – це вже не маленькі діти, але ще не дорослі. І вони все ще потребують міцних і добрих відносин з близькими дорослими. Ми пропонуємо вам ідеї, як можна зміцнити стосунки і підтримати дітей, які підростають.

РЕКОМЕНДАЦІЇ «ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ»

Доброго дня, шановні батьки!

Сьогодні я розповім Вам про соціально-психологічну адаптацію учнів до навчально-виховного процесу.

Адаптація – це сукупність фізіологічних, психологічних та соціальних реакцій, які лежать в основі пристосування організму, особистості до змін умов життя.

Підлітковий колектив ліцею – інтернату має ряд особливостей. Діти тут не тільки навчаються, але й живуть цілодобово. Тому вони повинні володіти вмінням пристосовуватися до умов соціального середовища. Значить необхідно розвивати у підлітків це вміння: налагоджувати контакт з іншими дітьми, вибудовувати відносини з педагогами і вихователями, бути товариськими з оточуючими, тобто умінь, що дозволяють встановлювати міжособистісні стосунки з однолітками педагогами та вихователями.

В період адаптації важливо і батькам і педагогам прийти на допомогу підліку, підтримати його, допомогти.

Допомога в адаптації – це зробити все, щоб учень відчував себе в ліцеї  комфортно, щоб у учнів не знижувалась навчальна мотивація.

Тривалість адаптаційного періоду залежить від багатьох факторів, а саме:

• віку дитини;
• стану здоров’я та розумового розвитку дитини;
• індивідуальних особливостей дитини (поведінка значною мірою залежить від типу нервової системи);
• рівня натренованості адаптаційних механізмів;
• умов життя;
• досвіду спілкування з дорослими та однолітками (позитивного ставлення до вимог дорослих, адекватного спілкування з іншими дітьми, тощо).

Залежно від зазначених факторів, адаптація учнів до ліцейських умов та вимог проходить по-різному від 3 тижнів до 3 місяців.

Ефективність шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією підліткового організму на змінені умови життя.

Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідальної уваги як з боку вихователів і батьків, так і з боку практичного психолога.

Ознаками соціально-психологічної дезадаптації учнів до навчально-виховного процесу є байдуже ставлення до навчання, спостерігаються деякі порушення дисципліни, новий матеріал засвоюють фрагментарно. Систематично використовують в розмові не нормативну лексику, різко проявляються негативні емоції.

Дуже важливо дбати про те, щоб ство­рити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко ус­відомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Отже, для того, щоб підтримати дитину, необхідно:

• Спиратись на сильні сторони дитини.
• Уникати підкреслення невдач дити­ни.
• Показувати, що ви задоволені дитиною.
• Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з якими вона може впоратись.
• Дозволяти дитині самій роз­в’язувати проблеми там, де це можливо.
• Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.
• Приймати індивідуальність дитини.
• Проявляти емпатію (розуміння сто­сунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.
• Намагайтеся бути більш уважними до своєї дитини-підлітка;
• Щодня виділяйте час для бесіди з дитиною, щоб вона могла розповісти Вам про те, що відбулося за день;
• Дайте дитині можливість виговоритися, обговорити разом з Вами те, що дитину тривожить чи засмучує;
• Спокійно обговорюйте з дитиною складні конфліктні ситуації.
• Пам’ятайте, якщо батьки постійно кричать і лаються, діти перестають їх чути!
• Підтримуйте спокійну стабільну атмосферу в родині;
• Обговоріть з вихователем індивідуальні особливості своєї дитини (підвищена повільність або імпульсивність, боязкість, надмірна чутливість до зауважень);

Тримайте тісний зв’язок з вихователем, тренером та вчителями – «предметниками».

ГОЛОВНЕ!!!

Більше любові і поваги в спілкуванні з дитиною-підлітком, більше віри в його сили, більше терпіння, довіри, витримки і тоді  все вийде!

Якщо  у  Вас виникла потреба в консультації психолога  чи педагога соціального, пишіть  нам на електронну адресу pskolifks@gmail.com або звертайтесь в Skype Психологічна служба КОЛІФКС.

    Ми залюбки відповімо Вам на ваші запитання!!